Історія краю
Назад
Історія краю
Історія Городнянщини сягає своїм корінням сивої давнини. Заселення її території почалося ще в епоху палеоліту - близько 100 тис. років тому. На зорі нашої ери Городнянщина входила в зону формування східнослов’янської етнічної спільноти. У другій половіні 1-го тисячоліття тут складалися племінні союзи сіверян та радимичів. На рубежі 8-9 ст. городнянськи землі увійшлі до складу Київської Русі.
Адміністративний центр території Городня поселення древньоруської держави. За багатовікову історію Городня була місцем інтенсивних контактів різноманітних етносів і культур, не раз була в епіцентрі важливих історичних подій, ставала ареною боротьби могутніх сусідніх держав.
У писемних джерелах Городня згадується в 1552 році, коли в складі Московського війська в Казанський похід разом із стародубцями йшли „ боярские дети Городни и Мощенки”.
З 1618 року Городня у володінні польських шляхтичів Хвощів. У час створення урядом шляхетської Польщі Чернігівського воєводства ( 1635р.) Городня - містечко і центр Городнянського округу. Саме в цей період у селі Великій Листвен був збудований костел – фортеця який зберігся до наш днів.
У середині 17 століття городнянці брали активну участь у селянсько – козацьких повстаннях та визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького. Після Переяславської угоди 1654 року Городня стала адміністративною і військовою одиницею - сотенним містечком Чернігівського полку. До Городнянської сотні входили 55 населених пунктів.
 29 червня 1709 року Російський імператор Петро I після розгрому шведської армії Карла 12 під Полтавою саме в Городні святкував свій День ангела (тезоіменництво) й на відзнаку героїзму місцевих жителів подарував місту три чавунні гармати. У 1888 році гармати були встановлені на п’єдесталі і збереглися до наших днів.
 У 1732 році завдяки благодійницьким внескам купця 1 гільдії, міського голови Писарева Павла Миколайовича в центрі Городні був збудований величний храм святої Трійці. Ця перлина зодчества могла б прикрашати місто й сьогодні, але 70 років тому городнянська святиня була зруйнована комуністичною владою.
У 1764 році в Городні мешкало 125 сімей козаків та 185 сімей міщан та селян, а також стали населяти її євреї, більш ніж 300 осіб, в основному ремісники та купці.
У 1782 році на Україні було скасовано полковий адміністративний устрій і утворено 5 намісництв, у тому числі й Чернігівське. Намісництва, а потім і губернії ділилися на повіти. У цьому році Городня стала адміністративним центром одного з найбільших повітів Чернігівщини -- Городнянського.
У 1782 році був затверджений для міста герб, який являв собою чорний якір на червоному фоні і три восьмикутні срібні зірки, одна зверху, а дві - з боків.
Якір, абсолютно подібний до городнянського, можна знайти на гербі польських Радзиць. Відомо, що в Польщу цей родовий герб потрапив разом зі своїм володарем із Німеччини, де він був подарований родоначальнику сім’ї ще в XIV столітті за доблесть у морській битві. Може бути, що в часи польського панування Городня була віддана одному з нащадків німецького моряка, зокрема Хвощу. Можливо, і перекочував якір із Німеччини до родового герба польського поміщика, а потім на герб міста Городні.
У наступному 1783 році повітове місто одержало різні вигоди і привілеї.
Важливу роль для пожвавлення економіки й торгівлі в Городні мало прокладення Лібаво – Роменської залізниці (1873 р.), а згодом відкриття в Городні банку.
У кінці 19 століття на кошти грузинського князя І. Орбеліані був споруджений Народний дом, у якому аматори показували спектаклі, потім створювався кінематограф. Будівля збереглася, тепер тут міститься дитячо – юнацька спортивна школа.
Під час першої світової війни та сворення Української незалежної держави Городня стала епіцентром тих історичних подій. У місті формувалися загони Червоної армії М. Щорса, В. Боженка, М. Кропив”янського. Біля Городні діяли повстанці отаманів Галаки, Добровечора, Ющенка, Бусла.
У 1919 році у приміщенні Городнянської жіночої гімназії (тепер школа №2) знаходилось керівництво Чернігівської губернії, губком та губреввиконком під керівництвом Ю. Коцюбинського та Е. Бош.
У 1923 році повіти були ліквідовані, Городня стала центром району. Під час так званої добровільної колективізації Городня знову в центрі подій. Для придушення виступів селян у Городню були викликані з Гомеля регулярні війська. 17 червня 1931 року повстанці під керівництвом „куркуля” Я. Рябченка (в минулому начальник повітової міліції) біля Городні отримали поразку. За свідченням учасників тих подій, комуністів, під час цього бою більше 200 „куркулів” було вбито та поранено. Це одне з найбільших виступів селян проти насильницької колективізації.
Під час Другої світової війни 8 тисяч 425 жителів Городнянщини загінули в боротьбі проти німецько – фашистських загарбників. Сими найхоробрішим О.Жижкуну, Б. Калачу, В. Симонку, А. Стебі, І. Цимбалісту, М. Шатило, Й. Юфи (еврей) - присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
У Городні тривалий час розміщувався 703 навчальний авіаційний полк Чернігівського вищого авіаційного училища льотчиків, який мав добре оснащення: аеродром, полігон, сучасні класи, тренажери. Тут стали на крило сотні висококласних льотчиків, серед яких двічі Герої Радянського Союзу: А. Г. Ніколаєв, Л. Д. Кизим, П. І. Климук, Ю. В. Романенко, Л.І. Попов, Герої Радянського Союзу: А.С. Шевченко, В. Г.Титов, А. Я. Соловйов, Герой України Л. К. Каденюк.
У 1989 році в Городні почалось виробництво кольорових телевізорів „Агат”. Це був єдиний районний центр на теренах тодішнього Радянського Союзу, в якому випускалась така високотехнологічна продукція.
З проголошенням незалежності України, в 1991 році, Городня знову стала прикордонним містом. Назад |